А это новая тестовая запись

Наші герої опинилися на величезній гладенькій площині, яка лисніла тьмяним світлом, такій незвичайно гладенькій, що вона відбивала їхні постаті, наче дзеркало, хоч була й тьмяна. А над їхніми головами… А над їхніми головами відкривався оксамитно-чорний, сповнений білих іскор і вкритий млою, неосяжний, безмежний простір Великого Космосу. Ліфт з ідеальною точністю подався назад. По ньому залишився тільки слід — темний квадрат на тьмяній зеленкуватій площині. Діти взялися за руки й мовчали. Бо навіть для Йона, котрий, як сатурнянин, звик до таких краєвидів, а до того ж іще перед приїздом Роїв кілька разів бував на поверхні корабля-планети, кожен такий вихід був справжнім святом. — Оце він такий, “Перший Розвідник”? — тихо спитав Алик. — Так, — відповів Йон. — І це дорога Десятої Тисячі? — Еге ж, — знову відповів Йон. — Увага! — перебив нарешті їхній шепіт Робик. — За хвилину старт космольотів. — У котрий бік дивитися? — спитав Алик. — Туди, — вказав Робик, який ніколи не помилявся. Він почав лічити останні секунди: — П’ять, чотири, три, дві, одна. Старт! З-за круглого обрію поволі випливли два стрункі силуети космольотів, якими вирушали в експедицію ті дослідники і вчені, що хвилину тому прощалися в Головній Камері стартової вежі. Перший космоліт, “Альфу”, вів Марім, другий, “Бету”,— Орм Сого. Ще якусь мить космольоти нерухомо стояли над обрієм, на невеликій відстані один від одного. — Десята година, одна хвилина, — мовив Робик. Блискучі силуети почали здійматися вгору. Спершу поволі, плавко, далі швидше й швидше, і нарешті дві світлі риски, що все меншали в глибині неосяжної ночі, обернулися у вогнисті смуги, які поступово віддалялися, ставали блідіше й не виразніші.

Тест запись

Як ми вже казали, “Перший Розвідник” вирушив за межі сонячної системи 1 січня 862 року. У визначений час він вийшов на лінію секторів так званої Десятої Тисячі, або на орбіту, яка була віддалена від Сонця на десять тисяч мільйонів кілометрів. Тут екіпаж “Розвідника” розпочав останні дослідження і розрахунки для май-бутньої трансгалактичної траси “Землі”. Але ж яким чином опинилися на “Першому Розвіднику” такі “космонавти”, як Йон з Робиком і Алька та Алик Рої? Розкрити цю таємницю не важко: вона тісно пов’язана з підготовкою до польоту “Землі”. Експедиція мала пробути в космосі не менше дев’яти років. До екіпажу входило чимало сімей, в яких бу-ли діти. Тож вчена рада ухвалила, що діти й підлітки разом з батьками візьмуть участь у Першій Галактичній експедиції. А для спроби декілька найстарших з них мали якийсь час прожити на “Першому Розвіднику”. Саме тому в кінці лютого прибули на “Перший Розвідник” Йон з Робиком, а через два тижні з’явилися туди і Алька та Алик Рої, що кілька хвилин тому вперше вийшли на поверхню механопланети, аби подивитися на Шлях Десятої Тисячі.

Привіт світ!

То був початок гальмування. Здавалося, що метеорова стіна Чорної Ріки, яка падала просто на космоліт, почала дедалі зменшувати швидкість. І, нарешті, затрималася перед самим носом КБ-803. Тоді Алька, навівши світле кружальце прицілу на саму середину екрана, натиснула на педаль малого переднього вогнемета. То був вогнемет-розвідник. Полум’я його било рівно й глибоко, але мало надто малий діаметр, щоб прокласти дорогу космольотові. Тому після нього Алька вводила в дію цілий вінок бокових вогнеметів. І хоч їхній вогонь не досягав глибоко, зате прорубував широку ділянку, іншими словами, визначав діа-метр для удару головного вогнемета. І відразу після пострілів бокових вогнеметів Алька двічі натискала на пе-даль головного. То був так званий “повний вогонь”. Стіни КБ-803 ледь здригалися. Йон і Алька, що були без охоронних комбінезонів, виразно відчували те дрижання. Та в цьому й не було нічого дивного. “Повний вогонь” здатен був спопелити, чи, вірніше, обернути на газ і водяну пару середній острів або гірський кряж.